(пєсня)

коли співбесідник не сприймає очевидні речі народжені не спохвату, а структуровані якоюсь вищою мудрістю, підкріпленою щоденними фактами, ба навіть більше – лінгвістичними побудовами чи, простіше кажучи, фразами настільки мудро сконструйованими, що контекстуально своєю логікою самі ставали фактами, витісняючи ті, котрі базувалися на якихось подіях смутних далеких і неоднозначно трактованих. і коли співрозмовник ще не поділяє вашого світогляду, то принаймні повинен сприймати ваші слова як елемент осяяння. людина не мусить осмислювати все, що її оточує і відбувається навколо, – від надмірного мислення над простими речами людина уподоблюється бурідановому ослу.
були мудріші нас піднесені вищим розумом до мудрості своєї. і зійшовши до нашої буденної марноти, зазнавши мук і гонінь як від темного, так і вельможного люду, вони визначили свідомість буття. це фундамент, відправна точка і водночас мета нашого життя.
я не знаю, як це відбувається скажу лиш що безболісно навіть непомітно, але не в мене інтегрували, впихали це вчення, формували віру. це я природно, як рослина в грунт, інтегрувався в цю вищу колективну свідомість обраних чи радше гнаних, я влився в неї, мабуть, ще тоді коли кістки мої були рідкими. як яйце вливається в міксер, щоб стати витвором, що недоступний за своїм замислом простій курці.
але, знаєте, трапляються люди, котрі з першого слова починають сприймати ваші слова, я б сказав, з ускладненням, як матеріал для роздумів. і те, що повинно звучати як спонукання до дії, переводиться ними якщо не в область медитації, то в якусь паралельність чи іншовимірність речей абсолютно очевидних.
як можна розглядати факт, порушуючи логіку його утворення? – такий підхід рано чи пізно призведе до заперечення дійсности. коли я кажу, то спираюся не тільки на теорію, а й на ті засади, на яких було вибудувано світ, принаймні в його прогресивній частині, оскільки ми не можемо заперечувати суперечностей навіть у поступі.
порпаючись у старих томах ми знайдемо лише мертві тексти, там немає лєніна, сьогодні треба винаходити його заново, живого як витвір мистецтва. як свого часу лєнін винайшов свого маркса, котрий відкрив на диво пряму дорогу в найглибші лабіринти психіки людям, які з народження були обділені функціями вищої психічної діяльності, чого маркс реальний, звичайно, неспроможний був зробити. феномен живого лєніна в тому, що він оволодіває нашим м’ясом і кістками, переносячи свій мозок незайманим, але плодотворящим.
тому намагання змусити мене (як хитромудро вони висловлюються) думати над тим, що говориш я сприймаю як образу, хай і ненавмисну, всього мого життя.
бо переосмислення вищого сенсу, яким я керувався, ставить під сумнів саму доцільність мого існування, всіх тих звершень які здобував разом з суспільством. звичайно, ще раз кажу, помилки траплялись, але це не привід для переосмислення, оскільки воно зазвичай призводить до ще більших помилок. помилки треба відкидати або виправляти.
оскільки первинна теорія залишається вірною, то завжди знайдеться внутрішній матеріал, який дозволить правильно будувати новий світ. шукайте в собі, шукайте в народі.

я народився на вулиці лєніна...
це діагноз,
переконаний знайомий патологоанатом.

регіон проффесоріум – шизоаналіз

гадаю, ті, хто вважав, ніби люди, в яких природа переплутала основні статеві ознаки й відчуття статі, є тупиковим відгалуженням в еволюції людини, будуть здивовані.
транссексуалізм, ця пікантна промашка природи, є лише одною з проміжних ланок деградації виду. є люди, в яких внутрішній видовий розвиток не лише не відповідає основним зовнішнім ознакам homo sapiens, а й суперечить законам біології.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20