я знову втрачаю
гаснуть квантові гуси серед зірок
сліпнуть зайчики напроти сонця
а брат помер наче вбитий
і в безслів-ї рукою кажу десь у простір
не все мені підвладне
не всі
але є щось непідвладне нікому
надважливе як майбутнє що просто зараз
і воно в мені і це
я
тебе везли
ні подиху не чути ні видиху не видно
а я стою
віддавши рештки часу слимакам
ми так не їздили ніколи
я вже тебе любив
у мене кров з очей
ще із тих пір як серце обганяло кров
та врізалось в остолопілу долю
мій добрий пластир
уже не в силі покривати гріхи мого тіла
а минуле як діряві кишені глибокі
нічим холодні руки нагріти
і вулиця довга в кінці аж сльозить
від парасольки до парасольки
перебігає дощ
так починається нова гра

.