що є задзеркалля
коли в рамах не бачиш себе
щось звідти розказують кола
очі чиїсь тут побачили дно
вже й згадки минулись
лиш ця недоречна сльоза
нізвідки
мов із заміжі вийшла
тобі завжди важко було
підбирати вираз обличчя
до наших стосунків
воно було найпрекраснішим
з того що я не міг бачити
але повітря малювало
чи далина сама прийшла
я пам“ятник безпам“яті –
викинувся зів“ялим букетом
до підніж“я дівчини з веслом